World

Окей, значить так. Лічильник запущено: 3 дні тиші від «нової контори», 72 години витраченого тестового, і 1 заява на звільнення, яку я вже встигла підписати у попередньому місці. Браво собі

Ну тобто як це було. Дзвонить рекрутер (назву їх умовно «Девхаб», бо ну знаєте таких), каже: «Лєро, ми тебе беремо, оффер буде на тижні, але давай ще маленьке тестове — просто щоб познайомитись із нашим стеком». Я, ідіотка, питаю: «Скільки часу?» Відповідь: «Ой, годин вісім, максимум десять». ДЕСЯТЬ. ГОДИН.

Насправді: три дні. Три дні живого верстання, адаптивного лейауту, анімацій на чистому CSS, і ще «ну якщо встигнеш — додай темну тему». Я встигла. Я ДОДАЛА ТЕМНУ ТЕМУ. О третій ночі. Самотужки. Під каву і тихий жах.

Після здачі — тиша. Рекрутер «перевіряє». Тиша. Тиша. Ще тиша. На третій день я написала: «Привіт, будь-яке фідбекó?» — прочитано, відповіді нема.

А на старій роботі вже знають про мою заяву. Тімлід дивиться на мене очима пораненого лося. Бухгалтерія питає «коли останній день». І ось я тут — у повній невизначеності, з виконаним тестовим на портфоліо і заявою, яку вже не відкличеш (точніше можна, але ЗАСЬ, я не дам їм цього задоволення).

Питання до залу: це нормально — давати 3-денне тестове ПІСЛЯ усних обіцянок офферу? Чи я пропустила щось у правилах цієї гри?

Працював QA на маркетплейсі «Базарчик». 11 місяців. ЗП — стабільно затримували на 25-35 днів. Офіційно: «касовий розрив», «фінансовий відділ уточнює», «будь ласка зрозумій».

У нас був бос — назву його Геннадій Вікторович. Людина, яка вирішила, що документообіг — це зброя. Кожна дрібниця: «напиши службову». Потрібен новий монітор — службова. Хочеш змінити тест-план — службова. Запитав про відпустку — службова.

Окей. Я QA. Я ЛЮБЛЮ документувати.

Коли в березні він знову затримав ЗП і сказав «без службової записки від тебе не можу ініціювати виплату» — я сказав «зрозумів».

Наступного дня приніс службову. На 4 аркуші A4. З посиланнями на КЗпП. За ОДИН день затримки. Наступного дня — ще одна. За другий день. І так далі.

За 47 днів затримки накопичилось 47 службових записок. Кожна — зареєстрована у вхідній кореспонденції через секретаря. Кожна — з підписом про отримання.

Коли папка стала товщиною 4 см — пішов в Державну інспекцію праці. Папку взяв із собою.

Геннадій Вікторович зараз «розглядає питання». Це вже тиждень.

TL;DR: Бос вимагав службову на кожну виплату — отримав 47 службових за 47 днів затримки + Держпраця на порозі.

Окей, значить так. Три тижні тому відгукнулась на вакансію бариста в мережі «ЗернОк» — та сама, з крафтовими горнятками і Instagram-естетикою на кожній вітрині. Пройшла два співбесіди (ДВОХ, Карло), виконала тестове завдання по технологічній карті — типу, намалюй латте-арт і напиши, як заварюєш пуровер. Звісно, я ж фронтендерка без роботи, то чому б не стати баристою, правда? Нормальна кар'єрна арка.

Після другого дзвінка рекрутерка Оленка (так і сказала — «мене звати Оленка, ми сімейна команда ») написала у Viber: «Лера, все чудово! Виходьте завтра о 9:00 на зміну, адреса вулиця Привокзальна 12, попросіть Максима».

Я купила нові кросівки. НОВІ КРОСІВКИ, люди. 680 гривень.

Прийшла о 8:55. Максим сказав, що нічого не знає. Передзвонила Оленці — не бере. Написала — синій тик. Пішла додому.

День 1. День 2. День 3... Сьогодні день 9. Дев'ять діб мовчання. Навіть мій кіт реагує на повідомлення швидше, і він не вміє читати.

Лічильник збитків: 680 грн — кросівки (вже не повернути, я в них ходила до «ЗернОк»). 2 години — тестове. 40 хв маршрутка туди-назад. Безцінно — залишки самооцінки.

Питання до залу: це нормально взагалі? Або у вас були схожі історії? Бо я починаю думати, що «Оленка» — це просто назва боту, який колектить резюме для подальшого продажу в темний вебзернОк.

TL;DR: Мережа кавʼярень «ЗернОк» сказали «виходьте завтра» — я вийшла — нікого. 9 днів тиші. Нові кросівки — сиротами.

Харків. КДЛ. Перша категорія. 11 років стажу.

Зарплата прийшла. Сусіди подумали, що це мем.

4 820 грн. Після вирахування ПДФО та ЄСВ.

Це включно з нічними. Два чергування. І так — перша категорія, не «щойно після коледжу».

Робила посів крові о 3 ночі. Пацієнт у реанімації. Результат потрібен «вчора». Встигли. Отримала 180 грн доплати за ніч.

Подруга з Польщі пише: «Може, переїдеш?» Я кажу: «А хто робитиме посіви?» Вона не відповіла.

Кидайте свої цифри. Медики, вчителі — усі. Хочу знати, чи мені ще «добре».

TL;DR: лаборантка першої кат., ніч, Харків, 11 років — 4820 грн. Хтось ще живий?

Вчора о 22:17 мені прилетів лист від HR компанії «Флоу-Діджитал» (аутсорс, десь 300+ людей, сайт із фотографіями гамаків в офісі та написом «ми дбаємо про кожного»). Тема листа: «Тестове завдання — прохання ознайомитись». Всередині — доволі об'ємне ТЗ на копірайт: 3 варіанти UX-мікротексту для онбордингу, tone of voice document зі стратегічним обґрунтуванням, і — найкраще — CTA для 4 різних сегментів аудиторії. Дедлайн: «До 9:00 завтра, щоб встигнути до нарадки команди». Чудово. Наради команди о дев'ятій ранку — це, звісно, пріоритет. Мій сон — ні. Але найцікавіше не це. Найцікавіше — це те, що двома тижнями раніше на співбесіді HR Марина (ім'я змінено, хоча навіщо — вона все одно не читає форуми) вишивала мені ось таке: «У нас дуже здорова культура, ми поважаємо особистий час, work-life balance — це не слова, це наша цінність». Я навіть занотувала. Дослівно. «Work-life balance — це не слова, це наша цінність». Тобто коли о 22:17 тобі прилітає лист із дедлайном на ранок — це, мабуть, і є та сама цінність. Просто виражена іншими словами. Я не надіслала тестове. Я надіслала відповідь: «Дякую за завдання, на жаль, часові рамки не відповідають тому, що ви описували на інтерв'ю як ваш підхід до work-life balance». Відповіді не отримала. Ось і вся ваша «сім'я». TL;DR: HR на співбесіді продала мені work-life balance, а о 22:17 прислала тестове з дедлайном о 9:00. Я відмовилась. Вони мовчать.

дівчата і хлопці привіт, пишу бо вже реально не знаю шо робити і капєц як образно

працювала 3 місяці продавчинею-консультантом в ТРЦ, магазин одяг, мережа така відносно велика, назву не скажу але хто з Київа — зрозуміє типу «Модний Трикутник» умовно. При прийомі сказали «ми велика сімʼя, оформимо після випробувального, не хвилюйся». Ну я і не хвилювалась, дурна

Пропрацювала 3 місяці, мені платили щотижня готівкою в конверті по 3500 грн. Потім директорка каже «ми вирішили скоротити штат» і все — до побачення. Ні розрахунку нормального, ні компенсації, ні навіть повного останнього тижня не заплатили!! Типу «ти ж розумієш, криза, бла-бла». Я ТАК не розумію???

Доказів майже нема — тільки переписка в телезі де вона пише графік і «прийдеш у вівторок о 9». Ще є фото де я в їхній формі стою на касі (мамі відправляла). Свідок — подружка яка теж там працювала але вже пішла.

Питання: шо взагалі можна зробити? Чи це нормально шо без договору — типу я сама винна? Хтось скаржився в Держпраці чи це взагалі не працює? Дуже страшно, я перший раз з таким стикаюсь

TL;DR: 3 міс без оформлення в магазині одягу ТРЦ → кинули на тиждень зп і викинули без розрахунку. Чи є сенс битись?

Пацани, допоможіть розібратись бо я вже на межі. Ситуація така: працюю монтажником вікон у конторі «ВікноПрайм-Дніпро», вже третій рік. Бригада 4 чоловіка, я бригадир. Два місяці нам затримують зарплату — ну взагалі НУЛЬ, ні копійки. Кажуть «немає грошей на рахунку», «клієнти ще не розрахувались», «потерпіть ще тиждень». Цей тиждень вже 8-й по рахунку. Ми ставили відкоси, різали підвіконня, на 9-му поверсі без нормальних риштувань вахтою гатили — і все безкоштовно, виходить. На минулому тижні написав заяву на звільнення за власним бажанням, приніс директору. Той подивився, взяв паузу... і просто порвав заяву прямо при мені. Каже: «Нікуди ти не підеш, і розрахунку не буде, бо ти мені зараз потрібен на об'єкті. Зробиш об'єкт — тоді поговоримо». Я йому кажу шо це незаконно, а він: «Що ти мені про закони розповідаєш, юрист знайшовся». Хлопці в бригаді теж в шоці, у двох іпотека, у одного дитина народилась місяць тому. Що робити??? Куди бігти??? Заяву порвали — і шо тепер, я типу заарештований на цьому об'єкті???

Пройшов чергові три «фінальних» раунди в одному аутсорсі — умовно «Девхаб», ви таких знаєте, їх пів-LinkedIn. Записав собі dictionary, бо вже натренований патерн-матчінг як у проді.

Отже, живий перекладач:

«Гнучкий графік» = ти онлайн о 8, клієнт у PST — значить і о 23 теж онлайн. Велосіті «гнучка» теж — вниз не буває.

«Дружня команда / ми як сім'я» = плинність 80% за рік, джуни плачуть в Slack у приват, а тімліди вигорають кожні пів-року. Сім'я є — тільки дисфункційна.

«Ми цінуємо ініціативу» = будеш робити роботу трьох людей безплатно, і ще дякуватимеш за «можливість рости».

«Процеси в стадії становлення» = немає нічого. Ні доків, ні онбордингу, ні берндауну — просто хаос з Jira-тікетами без акцептанс-критеріїв.

«Можливість впливати на продукт» = стейкхолдери міняють пріоритети щоп'ятниці о 16:58 перед ретро.

«Конкурентна зарплата» = нижня межа ринку мінус 15%, але зате «офіс з кавою».

«Молода й амбітна команда» = нікому нема 30, досвіду — теж.

Які у вас улюблені перли? Давайте колективний глосарій.

TL;DR: Словник рекрутера «Девхабу»: декодуємо корпоративний новояз перед тим, як підписати оффер.

дівчата (і хлопці) всьоооом привіт ‍️ вот сиджу і досі не можу повірити шо так буває

працювала я консультанткою в магазині одягу в ТРЦ — мережа така, умовно назвем «Клозет», ну ви типу розумієте про шо я зарплата: ставка + % від продажів, все норм на словах. АЛЕ. три місяці поспіль мені нараховували менше ніж за договором. один місяць — «технічна помилка», другий — «квартальна корекція» (шо це взагалі капєц якесь слово придумали), третій — просто мовчать і роблять вигляд шо так і треба

я спочатку думала шо може сама щось не так рахую, ну 19 років, перша робота, хто я така шоб сперечатись з бухгалтерією але потім поговорила з Олею і Максом (теж продавці) — виявляється їм ТЕЖ недоплачували. і не тільки нам

то шо я зробила: попросила в Олі і Макса їх розрахункові листки (вони збергли pdf-ки з порталу), порівняла з договорами, зробила табличку в гуглі де видно розбіжності по кожному місяцю. вийшло шо мені недоплатили ~4200 грн за три місяці, Олі ~3100, Максу ~5800. разом майже 13к

потім ми разом написали заяву до Держпраці — нашли шаблон в інтернеті, прикріпили таблицю і скани договорів. я ще окремо написала відгук на Work.ua де описала все по фактам без емоцій (ну майже без ) — зарплата, графік, реальний % від продажів

зараз вже минуло 5 тижнів. Олі і Максу виплатили борг. мені поки ні, але директор магазину вже зв'язався і «обіцяє розібратись». ну ок, подивимось

чи правильно я зробила шо взагалі пішла цим шляхом? чи треба було просто тихо піти? трохи страшно ще бо вони знають де я живу (ну анкета при прийомі на роботу)

TL;DR: недоплатили ~13к грн трьом людям, зробила табличку, написали в Держпраці, двом вже повернули гроші, чекаю на своє.

Доброго дня всім. Я розумію, що тема може здатися банальною, але я довго не наважувалась писати, бо думала: може я щось недорозуміла, може я сама винна, може «так і треба». Але після того, як я провела три місяці у стані повної розгубленості, поговорила з юристом і, зрештою, подала позов — я хочу зібрати все, що дізналась, в одному місці. Можливо, комусь це зекономить нерви.

Коротко моя ситуація: я пропрацювала 11 місяців джуніор-аналітиком у середній IT-аутсорс компанії (умовно — «Девхаб»). Наприкінці березня мій безпосередній керівник сказав мені «написати заяву за власним бажанням». Коли я відмовилась — за тиждень мені вручили наказ про звільнення «у зв'язку зі скороченням штату». Але! По-перше, скорочення торкнулось лише мене. По-друге, через два тижні компанія опублікувала вакансію на ту саму посаду на тому самому порталі. По-третє, мені не запропонували жодної альтернативної посади, хоча, наскільки я розумію, роботодавець зобов'язаний це зробити.

Тепер — що я дізналась про кроки (можливо, я щось плутаю, але ось як я це зрозуміла):

1. ОДРАЗУ при звільненні або в останній день — вимагайте всі документи: трудову книжку (або виписку з реєстру застрахованих осіб), копію наказу про звільнення, розрахунковий листок, довідку про доходи (форма 3-ДФ або довільна).

2. СТРОК ПОЗОВУ — це найголовніше. За ст. 233 КЗпП, при незаконному звільненні у вас є лише 1 місяць з дати отримання копії наказу або трудової книжки. Я дізналась про це лише на 25-й день. Серце зупинялось.

3. Держпраці — можна подати скаргу онлайн через Дія або сайт dsp.gov.ua. Вони проводять перевірку і можуть видати припис. Але попередили мене: Держпраці не поновлює на роботі, вони лише фіксують порушення. Реальне поновлення — тільки через суд.

4. Суд — районний/міський за місцем знаходження компанії або за вашим місцем проживання (ст. 28 ЦПК дає право вибору). Позов про поновлення на роботі — БЕЗКОШТОВНИЙ, держмита немає.

5. Профспілка — якщо є в компанії. У мене не було, але кажуть, що без згоди профспілки звільнення за скороченням є незаконним апріорі.

Я зараз на стадії підготовки позову. Юрист каже, що шанси непогані. Але я все одно тривожусь — бо це мій перший досвід і я, чесно кажучи, боюсь судів як вогню.

Питання до тих, хто пройшов через це: наскільки реально поновитись? Чи варто взагалі, чи краще домовитись про компенсацію? І чи є сенс одночасно подавати і в Держпраці, і до суду?

Факти. Аутсорс-контора, умовно «Девхаб». Клієнт — US. Різниця в часі 8 годин.

За місяць: 5 овертаймів. Компенсація: нуль. Мотивація: «ми сімʼя», «клієнт важливий», «реліз критичний».

Минула субота — шостий виклик. Тимлід о 10:00 в телегу: «треба сьогодні, 4 години, регресія». Написав: «ні». Причина: вихідний. Офіційний. Незоплачений.

Результат: реліз посунули на 2 дні. Тимлід у командному чаті написав, що «через позицію окремих людей команда зривається». Не назвав мене прямо. Але всі зрозуміли.

Запитання: я мудак?

Додатково: у контракті 40 год/тиждень. Про овертайм — нічого. КЗпП знаю. Просто хочу почути форум.

TL;DR: відмовив від 6-го безоплатного овертайму за місяць. Команда «страждає». Чи я ТМ?

Отже, сьогодні я офіційно завершив свою кар'єру «посмішника з відром попкорну». Два роки в кінотеатрі мережі «ПопКадр» (Запоріжжя, якщо що) — і сьогодні о 14:37 я здав форму, помахав рукою камері спостереження і вийшов крізь пожежний вихід, бо так красивіше.

За два роки я дізнався головне: «сімейна атмосфера» — це корпоративний евфемізм для «ти будеш пахати як за двох, посміхатись як клоун і отримувати як ніхто». Чайові? Ха. В кінотеатрі чайові — це коли глядач не кидає у тебе порожню склянку з-під коли після сеансу. Ось і весь «додатковий заробіток», про який на співбесіді натякали оченятами.

Остання крапля: минулих вихідних я відпрацював суботу-неділю без вихідного (бо «сімʼя ж, розумієш, виручи»), а в понеділок дізнався, що ці зміни мені просто... не оплатять окремо. Тому що «і так у графіку». Графік, Карле.

Я не скандалив. Я не писав гнівного листа. Я просто прийшов, здав ключі від підсобки, сказав «дякую за досвід» — і це була щира фраза, бо досвід «як не треба жити» теж досвід.

Новачкам у ритейлі та розвагах: якщо на співбесіді кажуть «у нас тут як сімʼя» — запитайте відразу, чи платять у цій сімʼї за понаднормові. Відповідь розкаже все.

TL;DR: Два роки попкорну, нуль чайових, мінус одна «сімейна атмосфера» — я вільний.

Отже, факти без емоцій, бо їх вистачає в оригіналі.

Вчора о 22:04 у загальний учительський Viber-чат завуч скинула «Графік чергувань на літні канікули 2026». Мені особисто — 4 зміни по 6 годин у липні. Без запиту. Без консультації. Повідомлення закінчується рядком: «Прошу підтвердити отримання. Ваша згода не потрібна — це службова необхідність».

Тепер по суті. Канікули — це час, коли педагогічний працівник не проводить уроків. Ставка вчителя нараховується саме за навчальне навантаження + підготовку. Чергування під час канікул — це додаткова робота, яка має або входити до річного плану роботи (підписаного вами при прийомі на роботу), або оплачуватися окремо. 6 годин × 4 дні = 24 години «добровільної» праці.

Я не проти чергувань як явища. Я проти того, що рішення приймається о 22:00, оформлюється як наказ у месенджері, і до мого підпису під трудовим договором це не має жодного відношення.

Питання до тих, хто розбирається: де межа між «службовою необхідністю» і примусовою понаднормовою роботою без оплати? І що реально можна зробити, окрім мовчазного «підтвердити отримання»?

TL;DR: Завуч о 22:00 призначила мене на чергування під час канікул, написавши «ваша згода не потрібна». Шукаю правовий аналіз, не просто сочуттє.

Короче, реально дістало. Відпрацював тиждень — понеділок-неділя, 6 днів з 7, майже 80 доставок по Києву. Апка показує виконано, замовлення закриті, клієнти підтвердили. По факту мені має бути десь 2400 грн за тиждень. Зайшов в субботу перевірити — нулі. НУЛІ, Карл. Ні нарахування, нічого. Написав в підтримку — автовідповідь «ваше звернення прийнято, очікуйте 3-5 робочих дні». Окей, чекаю. Пройшло вже 7 днів — тишина. Написав ще раз — знову автовідповідь та сам той же номер тікету. Живого менеджера взагалі немає, лише бот який крутить по колу. Хто стикався з таким від кур'єрських платформ, як вибивали своє? Бо я вже реально в мінусі по бензину і їжі за той тиждень.

Квітка, яку довго тримали в темряві, однаково тягнеться до сонця — просто повільніше, з надламаним стеблом.

Я флорист. Рік пропрацювала у квітковому салоні, де господиня вважала, що «ми одна велика родина» — а родинні стосунки, як відомо, не потребують зайвих формальностей на кшталт письмових наказів чи нарахованих відпусток.

Коли я сказала, що хочу піти, мені спокійно пояснили, що «відробка — два тижні, і якщо підеш раніше — утримаємо за зіпсований товар» (якийсь зів'ялий тюльпан із листопада, я підозрюю). Я промовчала. Прийшла додому, відкрила КЗпП — вперше в житті читала його не як нудний документ, а як лист від людини, яка заздалегідь знала, що зі мною так вчинять.

Стаття 38: за власним бажанням — два тижні, але за згодою сторін — хоч завтра. Стаття 116: всі виплати — у день звільнення. Ніяких утримань «за товар» без мого підпису під актом і рішення суду.

Я прийшла наступного ранку зі спокійним обличчям і сказала: «Пропоную звільнення за згодою сторін сьогодні. Прошу розрахувати повністю». Господиня дивилася на мене хвилини три, мовчки. Потім порахувала. Потім підписала.

Я вийшла на вулицю, і там якраз цвіли каштани. Я подумала: ось так і мало бути — не втеча, а вихід з гідністю. Сумно, що для цього знадобився рік мовчання і ніч з кодексом законів. Але краще пізно, ніж ніколи.

TL;DR: вивчила КЗпП, не дала себе залякати «відробкою» і «утриманнями», звільнилась за згодою сторін із повним розрахунком того ж дня.

дівчата/хлопці ДОПОМОЖІТЬ мені розібратися бо я вже не знаю що думати я junior qa мануальник, 3 місяці на роботі, компанія — така IT-аутсорс контора, умовно назвемо її «Девхаб». і в мене є тімлід, назвемо його Сашко, і він НА КОЖНОМУ дзвінку кричить. прям кричить!! сьогодні на daily він при всіх сказав що я «тупа і не можу написати нормальний баг-репорт» і що «таких джунів треба одразу звільняти» 🥲 я так засоромилась що в мене тремтіли руки після дзвінка. це вже третій раз за місяць. минулого разу він сказав що я «просто займаю місце». і всі мовчать!! ніхто нічого не каже!! старші колеги потім в особисті написали «не звертай уваги, він такий, звикнеш». ППЦЬ як звикнеш до такого?? мені сказали що в них «дружній колектив і сімейна атмосфера» на співбесіді. це і є сімейна атмосфера — коли тебе принижують при всіх?? ауф скажіть мені чесно — це норма в айті чи мені треба тікати? я боюся що якщо піду зараз то в мене буде дірка в резюме на 3 місяці і ніхто мене не візьме

окей народ, сьогодні знову рилась на роботі (чи краще «після роботи», бо де та робота лол) і натрапила на вакансію настільки кринжову що просто не могла мовчати

вакансія: «Офіс-менеджер / помічник керівника» (УВАГА: без назви компанії в оголошенні, бо шо ж вони, дурні палитись)

зарплата: «5 000 грн офіційно + решта у конверті по домовленості» (і розміру конверта ніде — сюрприз-сюрприз)

далі найсмачніше: «ФОП оформлюєте самостійно, всі витрати на реєстрацію — за ваш рахунок». тобто ти ще й ПЛАТИШ щоб ПОЧАТИ у них ПРАЦЮВАТИ. геніально, браво

і вишенька: «особисте авто обовʼязково, витрати на пальне компенсуються ЧАСТКОВО». частково! не по-факту витрат, не чеком — а «частково» як якийсь абстрактний жест доброї волі

«ненормований робочий день» (перекладаємо: дзвонять о 22:00 і це «окей, ти ж розумієш, бізнес»)

«стрессоустойчивость та вміння працювати в режимі мультизадачності» (перекладаємо: будемо кричати, ти мовчи)

вимоги займають 14 рядків. обовʼязки — 22 рядки. ЗП — 0 конкретики.

ТL;DR: вони хочуть особистого асистента, водія, ФОПа і психолога в одному флаконі за невідому суму з якої ще вирахують пальне.

Доводжу до відома шановної спільноти ситуацію, яка, мабуть, когось ще не вбила тільки тому, що двоє дітей вдома і треба якось тягнути далі.

Працюю оператором на сортувальному центрі, нічна зміна, вже майже три роки. Робота як робота — стрічки, посилки, сканери, «тут поклади, там підніми», і все це в мінус п'ятнадцять взимку і в плюс тридцять п'ять влітку, бо вентиляція «тимчасово не працює» з 2022 року, і всім вже начхати. Написала заяву на звільнення за власним бажанням — нормально, за законом, за два тижні. Думала: відпрацюю, отримаю розрахунок, піду на нову роботу, все, край цій казармі.

Але ні.

Сьогодні мене викликає начальник зміни — Василь Петрович, людина із задубілим обличчям і душею кладовища — і каже, значить, мені таке: «Ти підеш, але спочатку підпиши ось це». А «ось це» — це акт про нестачу на всю зміну, три ящики пошти невідомо куди поділись у квітні, і тепер ця сума розписується на шістьох людей у нашій бригаді рівними частинами. Я кажу: я в ту зміну взагалі лікарняний брала, де мій підпис у журналі прийому? Він каже: «То в тебе є папірці? Ну то розберемось». Розберемось! РОЗБЕРЕМОСЬ!

Потім, увага, ще краще: він же мені телефонує ВВЕЧЕРІ, вже після зміни, і таке: «Ну, може, не будемо так різко, ти ж нормальний працівник, залишайся, ми тебе на денну переведемо». На денну! Де я просила три роки, і мені казали «немає місць». І тепер раптом є місце? Прямо зараз, одразу? Класно.

Розрахунок мені відмовляються видавати — «поки питання із нестачею не закрите». Що це взагалі таке юридично? Чи можуть вони так тримати мої гроші? Я хочу просто піти, отримати що належить, і більше туди ніколи. Мені тут пишуть що треба якийсь «обхідний лист підписати», але жоден відділ мене не приймає, кажуть «не знаємо нічого». Це взагалі законно? Чи це просто так людей тримають?

TL;DR: Написала заяву на звільнення, на мене вішають колективну нестачу часів мого лікарняного, не дають розрахунок, а бос пропонує залишитись на кращих умовах, яких до цього ніколи не було.

Люди, мені вже 4 роки тут у Кельні, на складі, з нормальним Vertrag і Brutto на папері — і я думав, що вже на все насмотрівся. Але прислали мені тиждень тому от таку «красоту» — родичка з Запоріжжя попросила глянути, бо їй хтось в Telegram скинув.

Вакансія: «Робота в ЄС (Польща/Чехія/Австрія — уточнюється), пакувальник / різноробочий, €2000 чистими, харчування і житло включено, виїзд через 2 тижні». Окей, поки норм, буває.

Але далі починається цирк:
— «Оформлення документів — €500 передплата, переказ на картку Олегу (номер картки в особистих)»
— «Договір підписуєте на місці після приїзду»
— «Фірма ліцензована, всі документи надамо по запиту» — але назви фірми НЕМАЄ, тільки «міжнародна агенція зайнятості»
— «Житло 4-6 осіб у кімнаті, вираховується з зарплати» — а скільки вираховується? Мовчання.
— Контакт тільки в Telegram, без телефону, без сайту

Я колись сам шукав роботу через такі «агенції» до того як виїхав нормально. Знаю, як воно закінчується: Олег з грошима зникає, або ти приїжджаєш і виявляється що Brutto €800, а не €2000, і з тебе ще за шихту вираховують.

До речі, адресу фірми погуглив — там жилий будинок у Хмельницькому. Харашо влаштувалися, чо.

Родичці сказав: не відправляй нічого, блокуй і іди далі. Але хочу тут розібрати цю схему по кістках — бо таких «Олегів» зараз тисячі, а люди все одно ведуться. Хто стикався — пишіть.

TL;DR: Вакансія в ЄС €2000 = передоплата €500 фізособі + договір «на місці» + нема назви фірми. Це кидок, стаття КК, не питання.

Окей, пишу бо вже не можу тримати в собі, бо якщо не виплесну — вибухну або почну писати пострілом у порожнечу о 3 ночі (а я вже починаю, хаха)...

Значить ситуація така. Знайшов вакансію — Unity-розробник у невеличку (нібито) геймдев-студію, умовно «ПіксельГейт». Вакансія красива, красиві слова про «молоду команду», «свободу творчості», «ти в нас будеш як співавтор, не просто кодер». Я ПОВІВСЯ. 26 років, хочу в геймдев, горять очі — ну ти розумієш...

Первий дзвінок — все ок, «ти нам підходиш по духу», потім кажуть: «є тестове завдання, невеличке». Присилають ТЗ. Я відкриваю — і там НЕ тестове. Там ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ на міні-гру з механікою roguelite, збереженнями, 3 рівнями, UI, звуком і... ще й «бажано мобільна версія». Це ТИЖНІ роботи, не «тестове на 4 години»!!! Але я собі кажу: ну може вони просто не вміють формулювати, може вони хочуть побачити як я мислю, може... (тут список моїх виправдань на 40 пунктів)

Питаю: «скільки часу очікуєте на виконання?» — «та тижні два, не поспішай». ДВА ТИЖНІ. На «тестове». Червоний прапор розміром з будівлю, але я... продовжував. Зробив ВСЕ. Механіку, рівні, збереження, навіть поліш додав бо хотів WOW-ефект дати.

Дають фідбек: «круто, саме те що треба, ти МОЛОДЕЦЬ». Потім тиша два дні. Потім пишуть: «слухай, у нас трохи змінились плани по найму, але! ми хочемо запропонувати тобі зробити ще один ПІЛОТНИЙ ПРОЄКТ — це типу фінальне тестове, зробиш — візьмемо і ЩЕ Й ЗАПЛАТИМО після запуску». Я мав вийти з чату тоді. Але я не вийшов (дурень, так, вже знаю).

Робив ще місяць. Реальний мобайл-гіперказуальний прототип, який вони потім РЕАЛЬНО ЗАПУСТИЛИ В СТОРАХ. Я побачив його випадково, пролистуючи AppStore через три місяці. Моє ім'я в кредитах? НІ. Оплата? НІ. Відповідь на мої повідомлення? НІ НІ НІ.

Вони взяли мій продукт, випустили, заробляють (чи ні, але це вже не питання) — і я стою з нулем. Подвійне кидалово в одному флаконі: і тестове = реальна робота, і «заплатимо після» = ніколи. Не знаю навіть з чого починати — з образи, з юридичного, чи просто кричати в подушку...

TL;DR: Тестове = 2 тижні безкоштовної роботи. Потім «пілотний проєкт» = ще місяць. Запустили в Сторах без мене, без оплати, без кредитів. Хтось знає що взагалі з цим робити?