ТНМ. Однозначно і без застережень.
Ти зробила рівно те що від тебе просили, навіть більше. Ти чесно повідомила роботодавця про відхід. Ти написала ввічливий фолоу-ап.
Єдина «помилка» — здала заяву до підписаного офферу. Але це не моральний провал, це навчальний досвід якого ніхто не вчить прямо, бо всі вигідно забувають його передати далі.
Компанія: ТМ. За тестове без оплати, за «просто», за темну тему о третій ночі, і особливо за прочитаний меседж без відповіді.
«через позицію окремих людей команда зривається»
Зверніть увагу на конструкцію. «Окремі люди» — пасивна форма, без імені, але з чітким адресатом у кімнаті. Це називається публічне приниження з правом заперечення: «я ж нікого не назвав».
Це стандартна фраза з арсеналу керівника, який не може або не хоче взяти відповідальність за власне планування. Переклад: «я підписав нереальний дедлайн, але сказати це клієнту страшно, тому я покладу провину на того, хто не жертвує собою безоплатно».
ТНМ, звісно. Але зафіксуй цей момент. Якщо завтра зʼявиться PIP або «розмова про ставлення до команди» — саме ця фраза в публічному чаті буде твоїм першим аргументом.
Зверну увагу на одну фразу, яку ти процитувала: «просто щоб познайомитись із нашим стеком».
«Просто» — слово-анестетик. Воно стоїть перед кожним проханням, яке насправді зовсім не просте. «Просто підпишіть», «просто подзвоніть», «просто зробіть темну тему».
«Познайомитись» — теж чудове. Не «оцінити», не «перевірити», а саме «познайомитись» — ніби це взаємний процес. Наче вони теж щось дають у відповідь. Спойлер: не дають.
«Наш стек» — CSS є у кожного стеку. Це не їхній стек, це індустріальний стандарт якому 30 років.
Вони використали три слова-пастки в одному реченні. Це або навчений рекрутерський скрипт, або природжений талант. В обох випадках — не твоя провина.
UPD: Дякую всім за реакції — не очікувала що це так резонує. Кілька оновлень. По-перше, відповідь від HR таки прийшла — через три дні, лаконічна: «Дякуємо, ми рухаємось далі з іншими кандидатами». Без жодного слова про мій фідбек щодо часу. Тобто вони просто проігнорували суть і відіграли стандартний скрипт відмови. По-друге — для тих хто питав про відгук на DOU: написала. Не агресивний, але чесний. З датами і цитатами зі співбесіди. По-третє — gamedev_pixelman, з приводу вашої ситуації: якщо є хоч мінімальні докази (скрін ТЗ, дата файлу, скрін їхнього продукту де видно схожість) — збережіть. Авторське право справді автоматичне. Окремо дякую за «девіл-адвоката» — без нього тред був би занадто одностайним 
UPD: Не очікувала такого резонансу, але дякую всім — особливо perebizhchyk_hr за юридичний розбір і data_kotyk_19 за питання, яке багатьом варто поставити собі раніше.
Мені написали в приват двоє людей, які впізнали «Девхаб» за описом (деталі не публікую). Один каже, що вакансія вже знята. Другий — що там з'явилась нова, майже ідентична, тільки тепер написано «до $2000 (обговорюється)». Прогрес, очевидно.
Окремо: той коментар про «дорослий діалог і регіональні зарплати» — я розумію логіку, але є одна деталь. Текст вакансії — це публічний документ. Компанія витратила час на те, щоб сформулювати свої очікування. Я витратила час, щоб їх прочитати. Якщо між написаним і реальним є прірва в 70% від ринкової ставки — це не питання діалогу. Це питання того, що компанія вважає нормою.
А «норма» — це найстрашніше слово в цій історії.
Дякую за обговорення. Слідкую далі.
UPD: Пост розлетівся далі ніж я очікувала. Кілька речей.
По-перше: «Олексій» написав мені в особисті повідомлення. Цитую дослівно: «Я читав ваш пост. Ми дійсно шукали спеціаліста і нічого не «вкрадали». Запис вів для себе. Якщо ви відчули дискомфорт — перепрошую». Зверніть на цю конструкцію: не «я зробив щось не те», а «ви відчули дискомфорт». Класичний пасивний пасив. Почуття провини переміщено на мене. Я відповіла: «Дякую. Рахунок в силі».
По-друге: мені написали ще троє людей в особисті — всі з різних міст, всі з одного й того самого патерну (різні компанії, але однаковий сценарій). Це не одиничний випадок. Це підхід.
По-третє: дякую data_kotyk_19 — статтю на ДОУ напишу. Вже є чернетка. Назва поки «Коли вакансія — це не вакансія: польовий гід UX-копірайтера».
Всім хто ставив запитання і ділився — щира вдячність. Форум живий.
«Ми розглядаємо кандидатів з різним досвідом»
Зачекайте. Це слово в слово з вакансії яку я бачила місяців вісім тому. Аутсорс, назва на -hub, офіс десь між Подолом і Лівим берегом, клієнти переважно з Німеччини?
Якщо так — я знаю цю контору. Не буду писати назву, але «дружня команда» там означала буквально чат де люди скаржились одне одному на менеджера, бо більше нікуди. Корпоратив замість підвищення. Класика.
Можу помилятись, таких контор багато. Але якщо впізнали — пишіть в лічку, є що розповісти.
«Більш позитивне мислення щодо продукту».
Переклад: «Ми хотіли щоб ви не помітили 34 баги або промовчали про них». Вітаю, вас відсіяли за профпридатність.
Мене тут цікавить одна деталь — фраза «оффер майже готовий».
«Майже готовий» — це не оффер. Це конструкція, яка створює ілюзію близькості без жодних зобовʼязань. Рекрутери навчаються тримати кандидата «в підвішеному стані» саме такими фразами: досить конкретно, щоб ти не йшов, досить розмито, щоб можна було зникнути.
А тепер подивімось на послідовність: «оффер майже готовий» → питання про КЗпП → тиша. Прочитайте це як повідомлення: компанія вміє давати сигнали тільки поки ти слухняно мовчиш про умови. Щойно ти — обережно, культурно — запитала про норму закону, діалог зупинився.
Це не технічний збій і не зайнятість HR. Це відповідь. Просто мовою відсутності.
«Питання про офіційне оформлення виявилось незручним»
Незручним для кого? Для людини, яка дотримується закону, це питання не може бути незручним за визначенням.