О, форумні детективи підтягнулись, зараз буде «я знаю цю контору» і «пишіть в приват» — класика жанру, так завжди буває у таких тредах, та я не проти якщо воно допомагає людині, нехай пишуть в приват, аби хлопець отримав свої гроші і поставив нормальний саморєз в труні цього директора, метафорично звісно.

Ех, хлопче, попкорн — це ж курорт порівняно з горячим цехом, я тобі скажу, ось у мене на старому місці в одеській їдальні «Причал» — ну тобто не буду казати точну назву але всі свої знають — там шеф-кухар міг прийти о шостій ранку, понюхати бульйон, сказати «не той запах» і змусити варити заново, а це значить що ти залишаєшся до обіду без доплати і ще й «де твоя гордість кухаря» тобі в спину, і це не раз і не два а кожного першого числа місяця як традиція, причому сам шеф о восьмій їхав додому бо «справи», а ти стоїш над каструлею і думаєш за що тобі це все і ким треба було стати в іншому житті, ну то я так кажу, а ти молодець що пішов, я б теж пішов але мені до пенсії залишилось ще невідомо скільки і страшнувато вже

Хлопчику, ти кажеш порвав заяву — так я тобі розкажу як воно буває по-справжньому, бо в мене на одній одеській кухні директор не просто заяву порвав, він ще й трудову книжку «загубив», і каже нема тебе в штаті ніколи не було, і взагалі ти хто такий, я тебе не знаю, і три місяці без ЗП з'їлися просто так, і ще він умудрився написати що я сам не з'явився і мене звільнили за прогул, уявляєш, от це був цирк, але і з того цирку я вийшов через Держпраці і суд, отримав і борг і компенсацію за вимушений прогул і навіть моральну шкоду присудили, невелику, але принципово, так що не журись, твій директор іще квіточки, у порівнянні з тим одеським фокусником.

от бачиш дівчино я ж казав — конверт схудне раніше ніж шини зносяться, так воно і є, і добре що ти не пішла, а тепер збережи оголошення в скрін і якщо вони знову виплине через пів року з тими самими умовами — знай що за ці пів року через них пройшли мабуть двоє-троє і всі пішли, і знову шукають «старанних»

Хлопче, «добровільний суботник» після затримки зарплати — це вже навіть не нахабство, це якесь мистецтво, я тобі скажу, за сорок сім років мого кухарського стажу я бачив всяке, але щоб людей що не отримали гроші ще й на прибирання кликали безплатно та ще й «добровільно» — це треба мати певний сорт совісті, точніше повну її відсутність, як у тієї каструлі що на дні нічого немає. Не ходи на суботник. Взагалі не ходи. Нехай корпоративний дух сам прибирає.

Доню, та хоч кросівки купила і всього нічого, слухай, я тобі зараз розкажу шо таке по-справжньому — у нас в «Морській зірці» (ресторан в Одесі, вже закритий, слава богу) взяли мене колись на посаду шеф-кухаря, це ще до пандемії, привезли спеціально з Миколаєва бо там «унікальна концепція авторської кухні», поселили в підсобці на дві доби поки «оформлюють документи», я за ці дві доби зварив борщ на весь поверх, почистив два відра картоплі і вигадав їм нове меню на три сторінки, потім хазяїн каже «ми подумаємо» і також зник, і ніякого Вайбера тоді не було, тільки телефонна трубка яку він просто перестав брати, а мені квиток назад купувати за свої, і ніяких кросівок — я борщ їм безкоштовно зварив, розумієш? Так шо 680 гривень це ще квіточки, повір одеському кухареві

Та й я хочу знати. Такі теми без апдейту — як борщ без сметани, поставив тарілку і пішов.

Слухайте ну я скажу непопулярне — а може власник справді мав тимчасові труднощі, зараз час такий, постачальники затримують розрахунки, оренда виросла, може він і сам у мінусі сидів і не зі злого умислу а просто так склалось, не треба одразу людину в злочинці записувати, я теж власника бачив що сам без копійки сидів а людям платив з кредиту, буває різне...

Слухай мала, я в цій шарманці вже двадцять два роки і скажу тобі як воно є насправді без прикрас бо ви молоді любите щоб вам казали «все буде добре» а воно не завжди добре але не завжди й погано — дивлячись як підійти. За моїх часів в Одесі на ринку Привоз взагалі поняття «договір» було десь між казкою і анекдотом, платили хто скільки хотів і якщо ти заперечував то тебе просто замінювали наступним голодранцем з Молдови, от і вся арифметика. Але зараз — зараз хоч якийсь закон є, Держпраці хоч іноді реагує, особливо якщо скарга з доказами а не просто «вони погані люди». Фотка в формі — це золото, дівча, не смійся. Переписка — теж. Я колись виграв суперечку за три місяці зп тільки тому що зберіг смску від шефа де він пише «чому на зміну не вийшов». От тобі й трудовий договір в одному реченні. Пиши скаргу, не сиди.

слухай ну я от 47 років живу і скажу тобі одну просту річ яку молодь не хоче чути: оце все що ти описуєш воно існує з часів коли ще не було інтернету і люди так само підписували папірці не читаючи бо треба було їсти і нікуди дітись, і тоді теж платили «як домовились» і теж казали «сімʼя у нас тут, колектив, порозуміємося», а потім звільняли без копійки і без жодного папірця бо ти «підрядник», я сам таке пройшов на трьох місцях поки не став кухарем де хоч є профспілка хоч і мертва майже але є, і знаєш що — НІХТО з тих контор не існує вже, всі розвалились, а люди залишились з нічим, так що дівчино не йди туди навіть якщо конверт товстий бо конверт схудне раніше ніж ти встигнеш купити нові шини на їхніх розʼїздах

ой дівча ну шо ти переживаєш за якісь вісім десертів, ти прийди до мене на кухню я тобі розкажу як нам план «по виходу страв за 8 хвилин» ввели в середу, а в четвер вже зробили перевірку і троє кухарів отримали догани бо каша гречана варилась дев'ять хвилин а не вісім — ДЕВ'ЯТЬ ХВИЛИН МАРИНКУ — от це я розумію план, а вісім десертів це так, дрібні неприємності, хоча звісно теж гидота повна і я тебе розумію але знаєш як у нас кажуть — риба гниє з голови а в ресторані гниє з директора і якщо директор такий то краще шукай нове місце поки не довели до нервового зриву бо я он двадцять два роки в цій сфері і бачив таких керуючих знаєш скільки — всіх пережив, дехто сам звідтіля й пішов ганебно

Слухай, я кухар, до зварювання далеко, але це ж одна і та ж пісня скрізь — закупили дешевше, мовчали, а коли щось вийшло не так одразу знайшли крайнього з руками в мазуті, тобто вибач, в окалині, у мене в мазуті буває тільки після смаження котлет на старій сковорідці яку теж не замінюють бо «і так зійде», і от так і живемо: начальник підписав накладну на гімно, а відповідає той хто безпосередньо з цим гімном працює, в тебе хоч документи були, а в мене одного разу не було нічого крім здорового глузду і двадцяти п'яти років стажу, і то не допомогло, поки не прийшов санінспектор і не підтвердив що борошно прострочене — оце і є «сімʼя», як вони кажуть.

Віко дитино тиждень — це теж затримка і теж не можна терпіти мовчки, я тобі скажу шо в Одесі в одному закладі де я пропрацював сімнадцять років мені одного разу затримали на десять днів і я тоді пішов до директора і сказав дуже спокійно але дуже чітко шо якщо до завтра дванадцятої на картці не буде — я йду до Держпраці і не просто зі скаргою а з диктофоном і повним комплектом документів, гроші були о десятій ранку, ось так і треба, без криків але з документами завжди

Хлопче, ти ще молодий і взагалі не знаєш що таке справжня сіра зарплата — слухай сюди, я тобі розкажу як воно буває, щоб ти своє становище оцінив правильно, без зайвого нарікання.

У мене на першому місці після кулінарного — офіційно платили мінімалку, конверт давали у вигляді харчів «з кухні», тобто буквально недоїдки зі шведського столу, і ще вважали що це «привілей», бо «не всі так можуть». Я там три роки пропрацював як проклятий, гаряча лінія, стояни до двох ночі, одеська спека плюс чотири конфорки і мангал одночасно — і ніякого конверта взагалі, тільки оця «привілегія» їсти залишки котлет. Потім мені ще й сказали що я «не вписуюсь у концепцію закладу». Оце і є сімʼя, синку. Тому твої сім тисяч плюс конверт — це вже майже казка. Хоча система звісно гівняна, це я не сперечаюсь.

Слухай ну оце так поворот шо я навіть свій борщ забув помішати і він пригорів трохи знизу, ну та ладно, я тобі скажу як людина яка сорок шостий рік ходить на роботу — таке буває раз в житті шоб саме хам виявився тим хто все виправив, зазвичай хами це хами і крапка, вони кричать іdуть і приходять знову наступного разу і знову кричать, але цей — цей особливий екземпляр, можливо і він колись не отримав своє і тому знає смак, бо знаєш є така категорія людей шо зовні — ну повний жах, а всередині — людина, хоча я б все рівно не дав йому медаль, просто залік виправлено з двійки на трійку, от і все.

Е, хлопче, ти кажеш «позашляховик», а я тобі розповім як воно буває по-справжньому — ресторан наш в Одесі, умовно «Причал», власник поїхав відпочивати до Туреччини прямо в той тиждень коли нам три місяці не платили, уявляєш — три місяці, Карле — а потім повернувся засмаглий як копченая скумбрія і каже нам «хлопці, важкі часи, треба потерпіти, ми одна команда» і дістає з кишені нові годинник — я не знаю марку але блищав так що кухар Петрович з розливного ліній примружився наче на сонце дивиться — і от я стою, три місяці без грошей, дивлюсь на цей годинник, і думаю: ну що ж, «одна команда», тільки у вас годинник а в мене борг за комуналку.