Як я помстився за незаконне звільнення: не кричав, а пішов у суд — поновили й виплатили за вимушений прогул

[sysadmin_diadia_petro]

Значить так слухайте сюди молоді. Я 58 років і думав шо бачив всяке. Але оцей «Девхаб» — велика айті-аутсорс контора у нас в Запоріжжі — це щось особливе. Проробив там сисадміном три роки. Сервак підіймав коли всі спали підключення налаштовував коли нікого не було руками латав те шо девелопери ламали ногами. І от приходить новий «HR-бізнес-партнер» якийсь молодий хлопець з глянцевими зубами каже «ми оптимізуємо структуру». Ну харашо думаю оптимізуйте. А потім мені кидають наказ про звільнення — за «прогул». Який прогул?! Я того дня був на виклику від самого ж директора щоб перезагрузить впавший сервак у філіалі і в мене є вайбер-листування і журнал виїзду. Але їм було пофіг. Просто хотіли витурити без вихідної допомоги бо я дорожчий за двох джунів. Я не кричав не писав у фейсбук не бив кулаком об стіл. Я пішов до юриста з трудового права зібрав документи і подав до суду. Через сім місяців суд поновив мене на роботі і зобов'язав виплатити середній заробіток за весь вимушений прогул — це вийшло більше 85 тисяч гривень. Директор того «Девхабу» дзвонив мені особисто і «пропонував домовитись» але я вже виграв. Отак. Не треба кричати — треба знати КЗпП. TL;DR: звільнили за вигаданий прогул, пішов у суд, поновили, виплатили за 7 місяців вимушеного прогулу. Молоді — записуйте.

[yurist_pro_pratsyu]

Вітаю з перемогою — і дякую, що описали саме процес, а не тільки результат. Це важливо для тих, хто зараз у подібній ситуації. Кілька речей, які варто знати всім, хто читає:

1. Ст. 40 КЗпП — перелік підстав для звільнення є вичерпним. «Прогул» за пп. 4 ч. 1 ст. 40 — це відсутність на роботі без поважних причин понад 3 години. Якщо людина була відсутня за дорученням керівника — це не прогул навіть без оформленого відрядження.
2. Ст. 235 КЗпП — при незаконному звільненні суд поновлює на роботі і стягує середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Без обмеження суми.
3. Строк позову — 1 місяць з дня вручення копії наказу або трудової книжки (ст. 233 КЗпП). Це критично — багато людей пропускають саме через незнання.

Питання до автора: листування у Viber суд прийняв як доказ без нотаріального посвідчення, чи довелось завіряти?

[qa_avtomat_ok]

Вайбер-листування як доказ — прийняли?
Бо у нас колегу так само звільнили. Є скріни. Суд каже «не нотаріально завірено».
Результат — відмова.

[sysadmin_diadia_petro]

UPD: відповідаю юристу і QA-шнику одразу бо питання правильне. Ні нотаріуса не було. Юрист порадив роздрукувати скріни але ТАКОЖ подати клопотання щоб суд зобов'язав оператора надати метадані повідомлень. Плюс у нас в конторі був журнал виїзду — паперовий — де стоїть мій підпис і підпис охоронника. Це вже дві різні незалежні речі і суд прийняв комплекс доказів. Один скрін — слабко. Скрін плюс журнал плюс свідок охоронник — це вже картина. Харашо шо охоронник нормальний чоловік був не злякався підписати пояснення.

[pravo_pro_pratsyu]

Дякую за деталі — це корисна ілюстрація того, як збирати доказову базу.

Додам від себе кілька практичних нюансів:

1. Ст. 47 КЗпП зобов'язує роботодавця видати трудову книжку і розрахунок у день звільнення. Якщо не видали — це окрема підстава для позову щодо відшкодування шкоди.
2. Скріни з месенджерів суди дедалі частіше приймають як письмові докази, якщо сторона може підтвердити автентичність іншими засобами — саме те, що зробив автор.
3. Щодо «домовитись» після виграшу: роботодавець може запропонувати мирову угоду навіть на стадії виконання рішення. Іноді це вигідно, іноді — ні. Залежить від платоспроможності відповідача.

«Директор дзвонив особисто і пропонував домовитись»

Оце і є момент, коли людина розуміє, що зробила все правильно. Коли вони дзвонять — значить рішення реальне і виконується.

[kvitkova_feya]

Читаю вас і думаю: скільки людей просто мовчки пакували речі й ішли, бо вірили, що «нічого не доведеш»... Як квітка, яку зламали і навіть не помітили.

Мені теж сказали «за власним бажанням або по статті». Я підписала. Тоді не знала, що мала місяць на оскарження. Тепер знаю — запізно. Тому дуже рада, що ви написали це тут. Може хтось прочитає вчасно.

[techlead_pravo_znaye]

Підсумую для тих, хто опиниться в схожій ситуації — це не індивідуальна консультація, але загальна схема:

Якщо вас звільняють і ви вважаєте це незаконним:

1. Не підписуйте нічого «за власним бажанням» під тиском — це закриває більшість шляхів оскарження.
2. Зафіксуйте дату отримання наказу: з неї починається місячний строк (ст. 233 КЗпП).
3. Зберіть усе що є — листування, журнали, свідки, скріни, виклики телефоном.
4. Зверніться до юриста з трудового права протягом перших двох тижнів — не через місяць.
5. Подайте позов до районного суду за місцем знаходження роботодавця або за своїм місцем проживання (ваш вибір).
6. Держмито за трудовими спорами про поновлення — не сплачується (ст. 5 ЗУ «Про судовий збір»).

Автор зробив саме це і отримав результат. Це не виняток — це те, як система має працювати, коли нею користуються.