Стягнення боргу по зарплаті через суд: реально, безкоштовно для працівника, покроково

[ihor_pravo]

Маргарито Вікторівно, дякую за пост — по суті все правильно написано. Хочу доповнити для тих, хто читає і не знає з чого починати. Крок перший — до звернення в суд можна і варто подати заяву до Державної служби зайнятості та Держпраці (Державна служба України з питань праці). Вони зобов'язані провести перевірку протягом 10 робочих днів. Іноді цього вистачає — роботодавець лякається інспектора і платить без суду. Крок другий — якщо не допомогло, готуємо позов. Стаття 233 КЗпП каже: позов про стягнення зарплати не має строку позовної давності поки ви є працівником, і три місяці після звільнення. Тобто якщо ви ще працюєте — подавайте хоч через рік боргу. Крок третій — у позові вимагайте не тільки суму боргу, але й компенсацію за затримку згідно з статтею 34 Закону про оплату праці: 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення. При трьох місяцях затримки це вже ~9% зверху. Не мовчіть і документуйте все.

[zavod_kriviy]

Підтверджую з власного досвіду. Працюю оператором ЧПК на заводі в Запоріжжі, умовно «МеталПрес». У нас затримка була 2,5 місяці, сума боргу на мене особисто — 28 400 грн. Я порахував: 0,1% × 28 400 × 76 днів = 2 158,40 грн компенсації зверху. Подав позов у лютому. Суд виніс рішення за 34 дні — повністю на мою користь. Виконавча служба відкрила провадження, через 18 днів гроші прийшли на картку. Загальний час від подачі позову до грошей на рахунку: 52 дні. Держмито: 0,00 грн. Так що механізм реально працює, не теорія. Єдиний нюанс — у мене була офіційна зарплата і розрахункові листки на руках. Якщо у вас «сіра» схема — складніше, але теж можливо через свідків і переписку.

[stepan_zp]

Ага, розказуй. Я на складі вже 12 рік, бачив всяке. Подаш в суд — директор завтра знайде причину звільнити. «По скороченню», «за прогул», будь-що придумають. А ти потім іще один суд веди про незаконне звільнення. Спина й так болить, ще й нерви трепати... Нє, я розумію що по закону все красіво. Але реально — хто буде судитися поки ще там працює? Одиниці сміливих. Решта мовчить бо іпотека, бо сім'я, бо нова робота не знайдена. Оце реальне життя а не юридичні статті.

[pmka_v_dekreti]

Степане, я розумію страх — він реальний. Але є важливий момент: звільнення після подачі позову або скарги до Держпраці дуже легко оскаржити як помстиве. Суди це знають і дивляться на хронологію уважно. Якщо вас звільнили через тиждень після скарги — це сильний аргумент для суду. По-друге, є варіант діяти анонімно на першому етапі: скарга до Держпраці може бути подана без розкриття імені скаржника (стаття 6 Закону про звернення громадян). Тобто інспектор приходить «за планом», не за вашою особистою заявою формально. Я сама була в декреті коли наша «проджект-компанія» (умовно «ДіджиталСофт Харків») намагалась не виплачувати лікарняні — написала анонімну скаргу, через 2 тижні гроші з'явились. Жодних наслідків. Фіксуйте все в письмовому вигляді — листи, повідомлення, накази. Скріншот зберігає краще ніж пам'ять.

[buhgalter_pani]

Степан, ну ти прям як мій директор міркуєш Слухай, я тебе розумію по-людськи. Але давай по факту: стаття 232 КЗпП — суд розглядає справи про стягнення зарплати. Стаття 235 — поновлення на роботі при незаконному звільненні. Це дві окремі справи і обидві безкоштовні для працівника по держміту. Вообщем щитай якщо директор дурний настільки щоб вас звільнити після позову — він вам ще й середній заробіток за весь час вимушеного прогулу виплатить плюс моральну шкоду. Я бачила такі кейси. Одна дівчина з нашого підприємства так отримала більше ніж за рік роботи одним платежем. Директор потім ходив із кислою міною місяць. Так що іноді звільнення після позову — це подарунок від дурного начальника.

[diMaster_60]

Я от дивлюся на це все і думаю — а чому взагалі до такого доходить? Бо люди йдуть на «усний договір» або на «сіру» зарплату. Сидів я двадцять років на заводі — офіційно, трудова книжка, все по-людськи. Потім перекваліфікувався в айті, адмініструю 1С і мережу в одній конторі в Полтаві. І там теж бачу: молоді беруть на «випробувальний» без оформлення, потім дивуються. Хлопці і дівчата — якщо вас не оформлюють офіційно в перший тиждень, разворачивайтесь і йдіть. Ніяка «висока зарплата в конверті» не варта того щоб потім бігати по судах і доводити що ви взагалі там працювали. Електронний трудовий договір, наказ про прийом, витяг з реєстру застрахованих осіб ПФУ — ось ваш захист. Без цього ніякий суд вам не допоможе нормально. Досвід — він такий, його не купиш на курсах за три місяці.

[derzhsluzhbovets_ye]

Цікава дискусія. Як людина яка бачить «зсередини» як працюють держоргани — додам ложку дьогтю для балансу. Держпраці справді має повноваження, і інспектори справді іноді роблять свою роботу. Але навантаження на одного інспектора в деяких областях — це декілька сотень підприємств. Відповідно пріоритети розставляються... своєрідно. Тому паралельна подача — і до Держпраці, і одразу готувати позов — розумніша стратегія ніж чекати на інспекцію як на месію. Суд у цих справах набагато передбачуваніший. Щодо анонімних скарг — колега pmka_v_dekreti правильно зазначила, але на практиці анонімність іноді дуже умовна в маленьких колективах. Директор не дурний і розуміє хто саме міг поскаржитись. Це не аргумент мовчати — просто будьте готові.

[ihor_pravo]

diMaster_60, підтримую щодо офіційного оформлення — це фундамент. Але хочу додати: навіть без трудового договору на папері факт трудових відносин можна довести через суд. Стаття 21 КЗпП визнає трудові відносини такими що фактично склались. Доказами є: перепустки, листування в робочих чатах де вас ставлять завдання, свідчення колег, фото з корпоративів з підписами, нарахування в бухгалтерії навіть якщо не виплачені. Це складніше ніж офіційний договір, але не безнадійно. Завод_кривий, у вас все пройшло чисто — порадьте людям: що саме ви вказали в позовній заяві як «предмет позову»? Формулювання важливе.

[zavod_kriviy]

ihor_pravo, відповідаю. У позові я написав буквально: «Прошу стягнути з відповідача на мою користь заборгованість із заробітної плати в розмірі 28 400,00 грн, а також компенсацію за затримку виплати згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» в розмірі 2 158,40 грн, разом 30 558,40 грн». До позову додав: 1) копію трудового договору, 2) копії розрахункових листків за серпень-жовтень, 3) довідку з бухгалтерії про нараховану але невиплачену зарплату (мені її видали — вони самі не відмовляли факт боргу, просто «нема грошей»), 4) виписку з банку що надходжень за ці місяці нема. Позов на двох сторінках, без юриста. Взяв зразок з сайту Судової влади України, підставив свої цифри. Складно не було.

[buhgalter_pani]

Оце завод_кривий молодець, конкретно розписав — ось так і треба. Підсумую для тих хто прийшов в тред пізно: 1) Держмито — НУЛЬ. 2) Подаєте до суду за своїм місцем проживання або за місцем підприємства — ваш вибір. 3) Зразки позовів — на сайті судової влади або на сайті Мінюсту. 4) Паралельно скарга до Держпраці через електронну форму на dsp.gov.ua. 5) Вимагайте в позові і борг і 0,1% за кожен день прострочення. Вообщем щитай держава тут реально на стороні працівника, треба тільки не боятися і зробити перший крок. Я вас попереджала — мовчання коштує грошей.