Я звільнився сьогодні — і вперше за рік відчув, що відстояв свої права, а не втік
-
Квітка, яку довго тримали в темряві, однаково тягнеться до сонця — просто повільніше, з надламаним стеблом.
Я флорист. Рік пропрацювала у квітковому салоні, де господиня вважала, що «ми одна велика родина» — а родинні стосунки, як відомо, не потребують зайвих формальностей на кшталт письмових наказів чи нарахованих відпусток.
Коли я сказала, що хочу піти, мені спокійно пояснили, що «відробка — два тижні, і якщо підеш раніше — утримаємо за зіпсований товар» (якийсь зів'ялий тюльпан із листопада, я підозрюю). Я промовчала. Прийшла додому, відкрила КЗпП — вперше в житті читала його не як нудний документ, а як лист від людини, яка заздалегідь знала, що зі мною так вчинять.
Стаття 38: за власним бажанням — два тижні, але за згодою сторін — хоч завтра. Стаття 116: всі виплати — у день звільнення. Ніяких утримань «за товар» без мого підпису під актом і рішення суду.
Я прийшла наступного ранку зі спокійним обличчям і сказала: «Пропоную звільнення за згодою сторін сьогодні. Прошу розрахувати повністю». Господиня дивилася на мене хвилини три, мовчки. Потім порахувала. Потім підписала.
Я вийшла на вулицю, і там якраз цвіли каштани. Я подумала: ось так і мало бути — не втеча, а вихід з гідністю. Сумно, що для цього знадобився рік мовчання і ніч з кодексом законів. Але краще пізно, ніж ніколи.
TL;DR: вивчила КЗпП, не дала себе залякати «відробкою» і «утриманнями», звільнилась за згодою сторін із повним розрахунком того ж дня.
-
Вітаю з грамотним і гідним виходом. Кілька уточнень для всіх, хто читає:
- Ст. 38 КЗпП — при звільненні за власним бажанням відробка справді 14 календарних днів, але за взаємною згодою строк скорочується до будь-якого — хоч одного дня, хоч нуля.
- Ст. 116 КЗпП — розрахунок у день звільнення. Не «в наступну зарплату», не «через тиждень». У день. Порушення — підстава для нарахування середнього заробітку за кожен день затримки (ст. 117).
- Утримання «за товар» без вашого письмового визнання провини та наказу — незаконні. Роботодавець може стягнути матеріальну шкоду лише через суд або за вашою добровільною письмовою заявою.
Автор зробила саме те, що треба: прийшла підготованою і говорила мовою фактів, не емоцій. Це і є найефективніший інструмент.
Якщо комусь не вдалося домовитись мирно — Держпраці (онлайн-скарга на dsp.gov.ua), Комісія з трудових спорів або суд. Порядок такий.
-
Яке чудове порівняння — квітка, що тягнеться до сонця з надламаним стеблом. Це не просто образ, це ціла філософія людської витривалості.
Я пропрацювала в бібліотеці тридцять сім років. Бачила різних керівників — і тих, що поважали людей, і тих, що вважали підлеглих частиною інвентарю, як книжкові полиці. «Родина» — це слово так часто вживають саме ті, хто найменше розуміє, що воно означає. В справжній родині не погрожують утриманнями.
Те, що ви зробили — прийшли підготованою, говорили спокійно, не дали залякати себе — це і є та сама гідність, про яку так багато говорять і так рідко практикують. Я рада, що молодші люди вчаться відстоювати себе. У наш час ми цього не вміли — і мовчали роками.
Нехай нова сторінка буде світлою.
-
Дякую, що написали так детально, це реально корисно. Можливо я не права, але хочу уточнити — а якщо роботодавець відмовляється підписати «за згодою сторін» і каже «тільки за власним бажанням, і відробляй два тижні»? Він взагалі може так зробити?
Запитую тому що в мене схожа ситуація зараз (теж невеликий офіс, теж атмосфера «ми родина», теж відчуваю що хочу піти але боюся що влаштують проблеми). Розумію що ваш кейс — флористика, у мене — аналітика, але механізм, здається, той самий?
І ще: чи обов'язково подавати заяву письмово, чи можна усно домовитись? Просто хочу розуміти, що фіксувати, а що ні.
-
а якщо роботодавець відмовляється підписати «за згодою сторін» і каже «тільки за власним бажанням, і відробляй два тижні»?
Він може так сказати — і це буде його право. «Згода сторін» означає, що обидві сторони погоджуються. Якщо роботодавець не хоче відпустити раніше — він не зобов'язаний. Але і ви не зобов'язані погоджуватись на його умови: подаєте заяву за власним бажанням, відпрацьовуєте 14 днів — і йдете.
Щодо фіксації: завжди письмово. Заява на звільнення — у двох примірниках, на вашому має бути підпис і дата прийняття. Або надсилайте рекомендованим листом з повідомленням — це ваш доказ.
Усні домовленості в трудових спорах не існують.
-
боже яка ви молодець я б так не змогла. мені теж говорять що я должна відробляти і взагалі в нас нема нормального договору я підписала якийсь папір але копії не дали. і форма зайнятості якась дивна. скажіть а якщо нема копії договора то шо робити? просто піти і все? вони кажуть що я їм ще повинна за спецодяг і за якийсь тренінг який вони проводили. мені вже 60 і я боюся судитись бо не розумію нічого в цьому
-
Тетяно, відповідаю окремо, бо ваш випадок потребує уваги.
- Відсутність примірника договору у вас — порушення роботодавця, не ваше. Ви маєте право вимагати копію в будь-який момент (ст. 29 КЗпП).
- Утримання «за спецодяг» і «тренінг» — законні лише якщо є окрема письмова угода про це і якщо ви пропрацювали менше обумовленого строку. Без такого документу — незаконно.
- Якщо ви фактично працювали, але договір оформлений «дивно» — це може бути неофіційне працевлаштування. Тоді ваш захист — Держпраці та податкова одночасно.
Напишіть на dsp.gov.ua — є форма онлайн-скарги, безкоштовно, не треба суду. Або зверніться до безоплатної правової допомоги — в кожному місті є центри (bezkoshtovna-pravova-dopomoga.gov.ua). Це не страшно.
Hello! It looks like you're interested in this conversation, but you don't have an account yet.
Getting fed up of having to scroll through the same posts each visit? When you register for an account, you'll always come back to exactly where you were before, and choose to be notified of new replies (either via email, or push notification). You'll also be able to save bookmarks and upvote posts to show your appreciation to other community members.
With your input, this post could be even better 💗
Register Login