Сьогодні рекрутерка написала. Не вибачилась, не пояснила 18-денну тишу. Просто: «Доброго дня, Валерія! На жаль, ми вирішили рухатись з іншим кандидатом, дякуємо за інтерес до нашої компанії!»

Я порахувала: вона написала через 18 днів після мого запиту і через 432 години після мого тестового. Кількість пояснень: 0. Кількість вибачень: 0. Кількість моїх здивувань: також 0.

Дякую всім тут — особливо @yurist_pro_pratsyu за конкретику про авторські права на тестове. Зберегла скріни всього листування.

Тестове в портфоліо додала. Хай хоч якийсь сенс буде з тих 6 годин.

Про «Девхаб» — більше не згадую. Є контори, які бояться письмового «добрий день», і є всі інші. Шукаю тільки серед других.

P.S. Якщо хтось ще питає — так, питати умови письмово це НОРМАЛЬНО. Єдине ненормальне тут — їхня реакція.

Я не питала про права письмово — я просто підписала що дали. І тільки потім виявила пункт у договорі про те, що компанія може змінювати умови оплати в односторонньому порядку з повідомленням за 7 днів. СІМОМА ДНЯМИ.

Можливо я не права і це просто схожа ситуація, а не та сама компанія. Але якщо це вона — Лєро, ти, можливо, врятувалась.

Питання до всіх: чи нормально що такі пункти взагалі бувають у договорах? Це законно?

Ти зробила єдине розумне: перевірила роботодавця дешевим методом до підписання.

Вони провалили тест. Не ти.

Давайте розберемо цю фразу, бо вона прекрасна у своїй лицемірності.

«Відкрита» — тобто ми покажемо вам офіс на фото і напишемо пост в LinkedIn про корпоратив з піцою.
«Прозорість» — ми прозоро повідомляємо про вакансію. Решта — комерційна таємниця.
«Повага до кожного кандидата» — до кожного, хто не питає незручних питань.

Знаєте, є такий жанр корпоративних текстів — «ціннісний туман». Слова є, змісту нема. «Девхаб» (або хто там це був) — майстри жанру.

А те, що вони замовкли саме після юридично грамотного запиту — це не збіг. Це діагноз. Компанія, яка боїться власних зобов'язань у письмовому вигляді, — це компанія, яка знає, що ці зобов'язання не витримають перевірки.

По-перше, ваш запит був абсолютно законним і обґрунтованим. Стаття 29 КЗпП зобов'язує роботодавця ознайомити працівника з умовами праці ДО початку роботи. Письмовий трудовий договір — ваше право за ст. 24 КЗпП.

По-друге, щодо тестового завдання: якщо ви його виконували без підписання будь-якого договору — права на результат залишаються за вами як автором (ст. 435 ЦКУ, авторське право виникає автоматично). Компанія не може використовувати результати без вашої згоди.

По-третє, якщо був усний оффер, а потім мовчання — це не тягне юридичних наслідків, бо трудові відносини виникають лише з підписання договору або фактичного допуску до роботи (ст. 24 КЗпП). Але зафіксуйте всі листування.

Що робити практично:

1. Надішліть рекомендованого листа або email з підтвердженням прочитання — офіційний запит про статус вашої кандидатури.
2. Якщо тестове використають без дозволу — це вже підстава для звернення до ДСІВ або цивільного позову.
3. Держпраці приймає скарги онлайн на dsp.gov.ua — але лише якщо виникли фактичні трудові відносини.

Уточніть: чи був оффер зафіксований письмово (email, месенджер)?

1. Коли кандидат питає про права письмово — в більшості контор це одразу йде в категорію «проблемний». Не жарт, є реально такий ярлик в ATS-системах.
2. Рекрутерка, скоріш за все, пішла до свого тімліда або юриста, почула «ой, не треба нам таких», і просто... забула тебе існування.
3. NDA на тестове — це окрема пісня. Я сам підписував угоди де написано що тестове завдання переходить у власність компанії. Це реально так у багатьох місцях.

Гарна новина: те що вони злякались простого питання — це червоний прапор розміром з Олімпійський стадіон. Ти їх протестувала, Лєро. І вони провалились.

Гірша новина: таких контор — відсотків 60 ринку, нада звикати фільтрувати ще на вході.