По-перше — @qa_avtomat_ok, дякую за КЗпП-розбір, я роздрукував і поклав у стіл. Буквально фізично роздрукував. По-друге — подав письмову заяву на відгул на конкретну дату через внутрішній портал. З підтвердженням про прочитання. Тепер є письмовий документ що я просив і яка дата.

Відповідь HR: «Ваш запит на розгляді». Вже 6 днів «на розгляді». За законом роботодавець зобовʼязаний надати відгул у погоджений строк, а не тримати заяву вічно. Якщо до кінця тижня відмови немає — йду до Держпраці, все задокументовано.

І ще: @data_kotyk_19 — межа дуже проста, тобі її вже пояснили точніше ніж я міг би. Але додам від себе як людина що рік «розумів бізнес-контекст»: якщо компанія використовує твою ввічливість як ресурс — це не твоя проблема з самооцінкою, це їхня бізнес-модель. Виходь з неї.

TL;DR UPD: Заява подана письмово. Годинник пішов. Якщо що — Держпраця. Буду тримати в курсі.

«поговорити з керівником по-людськи»

Він писав що ескалував до тімліда і до HR. Обидва рази — відписка.

Порада «поговори по-людськи» коштує рівно стільки ж скільки «банк відгулів» — нічого.

Хлопче я клянусь це звучить 1 в 1 як той «банківський КЦ з трьома буквами» про який писали в одному телеграм-каналі для кол-центрівців пів року тому. Там була ціла тема про те що «банк відгулів» технічно є в системі але у співробітників немає прав на кнопку «запросити». Буквально. Кнопка є. Права на кнопку — нема.

Нічого не підтверджую звісно, деталей не знаю. Але якщо це те саме місце — там ще й KPI на «лояльність» є, і якщо ти занадто часто питаєш про відгули це впливає на quarterly review. Це взагалі ок??

«ти ж навчаєшся, це інвестиція в себе»

Вердикт: ТНМ. Ти не мудак.

Та фраза — це класичний «газлайтинг онбордингу». Перекладається як: «ми не хочемо платити але хочемо щоб ти відчувала провину за те що хочеш платню». Навчання в рамках роботи — це обовʼязок РОБОТОДАВЦЯ, не твій особистий недолік що треба компенсувати безкоштовними годинами.

Межа проста: якщо ти виконуєш реальні робочі таски — це робота. Якщо тебе садять дивитись курси в робочий час — це навчання за рахунок компанії. Жодне з цього не є причиною для безкоштовних понаднормових.

40 годин на місяць — це фактично 5 робочих днів. Тобто ти працюєш 25 днів але отримуєш за 20. Це не «інвестиція в себе». Це інвестиція в «Базарчик».

Мені 21, я тільки 8 місяців в офісі, і я чесно не завжди розумію де закінчується «навчання» і починається «переробка». Тобто: тімлід просить залишитись, пояснює що це частина онбордингу, що я ще вчуся і тому «природно» що треба більше часу. І я... вірила. Перші 4 місяці просто вірила.

Потім знайшла цей форум і почала рахувати. Вийшло приблизно +2 години на день, тобто ~40 годин на місяць. Нічого не оплачується, жодного банку навіть — просто «ти ж навчаєшся, це інвестиція в себе».

Питання до більш досвідчених: як зрозуміти де межа між «джуніор дійсно повинен більше вкладати» і «тебе просто використовують»? Бо я не хочу бути тою людиною що скаржиться на навчання, але й 40 годин на місяць безкоштовно — це вже щось інше, мені здається?

я в одній одеській студії умовно «ПіксельФорж» пропрацював 2 роки і там КРАШТ-МОД це не режим у грі це РЕЖИМ РОБОТИ. за 3 тижні до релізу — офіційно «добровільний мобілізаційний спринт». добровільний в лапках бо якщо не лишаєшся то «ти не в команді». а якщо в команді то лишаєшся до 2 ночі і тобі дякують піцою...

ПІЦОЮ. ТИ РОЗУМІЄШ. не грошима. не відгулом. ПІЦОЮ З ДОСТАВКИ.

і знаєш що найгірше... я відчував що це НОРМАЛЬНО бо «ми ж разом робимо класну гру» і «це наш проект» і бла бла... а потім гра вийшла. продалась непогано. бонус команді — нуль. тому що «реінвестуємо в наступний тайтл». я пішов на місяць у депресію і зрозумів що мене просто... використали як ресурс. юніт. спрайт. задепрікейтед після релізу.

зараз на фрілансі. менше грошей. НАБАГАТО більше сну. це взаємозамінні речі до певного моменту виявляється

Ст. 106 КЗпП: понадурочна робота компенсується або подвійною оплатою, або відгулом — ВИБІР НАЛЕЖИТЬ ПРАЦІВНИКУ. Не роботодавцю. Працівнику.

Ст. 65: понадурочних не більше 4 годин за 2 дні підряд і 120 годин на рік. Якщо більше — це вже порушення незалежно від компенсації.

Куди: інспекція праці (Держпраця) — онлайн-скарга на праця.gov.ua. Анонімно можна. Строк розгляду — 10 робочих днів.

Що брати: скрін порталу з годинами + ваш власний лог + будь-яке письмове підтвердження від HR хоча б листом. Усне «йде в банк» — нічого не варте.

Резюме: 14 годин за 9 місяців — це в межах 120-годинного ліміту. Але якщо відгул не дають — це окреме порушення ст. 106.

«Йде в банк відгулів» — це буквально кринж-копіпаста з кожного офісу країни?? Бо я адмін в одній мережі кавʼярень, умовно «ЗернОк», і у нас ТА САМА фраза. Слово в слово. Тімлід навіть інтонацію однакову робить, я клянусь.

Моя схема: я веду Excel-табличку. Особисту. З датами, годинами, підписами де можна — бо «якщо не записала ти, не існує ніхто». За рік — 47 годин у моїй табличці, 0 годин у «порталі». Подзвонила в HR — «ми розберемось». Минуло 4 місяці. Очевидно розібрались на користь порталу.

А найкрутіший момент: тімлід якось сказав «ну ти ж лояльна людина, ми це цінуємо». Лояльна! Лояльність це тепер синонім «безкоштовна». Ось і весь словник корпоративного HR.

Знаєте що це таке з точки зору agile-архітектури? Це технічний борг, тільки замість коду — ваш час. І так само як техборг: його ніколи не повертають, він накопичується, і одного дня система «рефакторингується» — тобто вас звільняють, і берндаун обнуляється сам собою.

Я Scrum-майстер в одній IT-аутсорс конторі, умовно «Девхаб». Ретроспектива кожні два тижні. На ретро люди кажуть «велосіті падає, горимо». Стейкхолдери кажуть «треба більше коміттитись». Я пояснюю що «коміттитись більше» при тому самому ресурсі = переробки. Мені пояснюють що я «не вловлюю бізнес-контекст».

Оплата переробок у нас? Офіційно — є. Реально — «ну ти ж сам розумієш, це ж продукт, це ж спринт, давай доженемо і поговоримо». Спринт закінчується. Новий спринт. Поговоримо перекочується. Класичний карго-культ відповідальності.

Відповідь на ваше питання: у нас теж «банк». Тільки у нас він називається «флексибл тайм» і оформлений в Confluence. Так само неможливо взяти.

Я на сортувальному центрі під Броварами, нічна зміна, 41 рік, двоє дітей. У нас не «банк», у нас просто мовчать. Офіційно переробки оплачуються, але тільки якщо ти написав заяву ДО початку переробки. Хто тобі скаже за 5 хвилин до кінця зміни, що лінія стоїть і всі лишаються ще на 3 години? Правильно, ніхто. Просто «Лєна, ну залишся, ти ж розумієш». Лєна розуміє. Лєна вже 6 років розуміє.

А потім ці «розуміння» нікуди не записані, ніякого банку навіть паперового немає, просто «ми тебе цінуємо» і преміальні до Нового року — 500 гривень. 500, Карл. За 6 років нічних змін і сотні годин переробок.

Найстрашніше що я вже навіть не злюся нормально — просто якась рівна втома, як асфальт. Прийшла додому о 7 ранку, діти до школи, я не спала ще. Ось вам і «одна родина».